С 8-м МАРТА /видео/
С праздником
0
Савчин О.М.
Басейн Прип’яті здавна був колискою слов’янства. Ареал Горині і Случа був заселений в основному дреговичами. Основу ж білоруського етносу склали східно-слов’янські племена кривичів і дреговичів. У нижній течії Горині їхні пам’ятки доходять до Теребежова. І там, де розкинулись болотяні заплави, починаються поліські старовинні поселення- пам’ятники. Continue reading →
Comments Off on Якої нації є жителі басейну Горині і Случа Волинь у статистиці перепису 1897 року
Волинь – древня земля, невід’ємна частина України. Ряд істориків вважають, що її назва походить від міста “Велиня”, про яке згадують давні літописи. Знаходилося місто Велинь більш як за 20 кілометрів на захід від нинішнього Володимира-Волинського, поблизу гирла річки Гучви, яка впадає в Західний Буг. Від назви міста походить і назва краю та племені, що його населяло. Згадує народ “валінана” арабський мандрівник Аль-Масуді, що жив в Х столітті. Волинянами-дулібами називали племена, які проживали у верхів”ях Західного Бугу, Прип”яті.
В різні часи Волинню називали різні території. Двісті років тому була утворена Волинська губернія, яка включала нинішню Волинську, Рівненську, значну частину Житомирської, Кременецького району Тернопільської областей. Read more »
О. Цианкаловський у “Краєзнавчому Словнику Волині і Волинського Полісся” пише; містечко Сарни, Немовицької волості, Рівенського повіту, над річкою Случчю, при залізниці Київ- Ковель, 100 км. від Рівного. Колись місцевість Сарни звалася Доротичами. (ще…)
Comments Off on Сарни колись були селом Немовицької волості Назва походить1 від слова рів, рови, якими був оточений рівенський замок, що знаходився в долині річки Устя. Як бачимо, в документах з 16 ст., оселя ця виступає під назвою Рівноє — Рівне, коли то волинський землянин Іван Дичко продав село своє в Луцькому повіті на ім’я Роноє князю Семену Василевичу Несвицькому. В 1707 р. Рівне згадується в „Днєвнику і путєвих замєтках кн. Б. Куракина” під назвою Ровное (по польськи РУВНЕ, по-українськи РІВНЕ). Вивчення старих укріплень старого рівенського замку стверджує припущення, що головними оборонними фортифікаціями були рови і вали, якими був оточений цей замок, положений в підмоклій долині р. Устя. Словник І.Сташевського з 1959 р. подає „Rowne” — назва ця не означує рівне поле, як випроваджує Брікнер, але утворено кінцівку „но” до назви Рів. Підтверджується це також вимовою цієї назви місцевими селянами — Рівне, до Рівного і т.д. Місто положене над р. Устєм, яка творила там великий став. За переписом 1857 р. в м. Р. було 7,000 жителів і 551 домів, 230 крамниць і складів і 34 інших торговельних підприємств, 200 постійних ремісників і 150 ремісників сторонніх, кілька ремісничих фабричок, багато гостинниць — заїздів, кілька ресторанів і столових, кафе (Т. Стецкі, „З бору і степу”), 4 православні церкви (дерев’яні). Найстаршу з них побудувала в м. Рівному Марія Сімашкова2-Рівенська в 15 ст., згадується там церква ще в 1680 р. і 1637 р., друга Успенська з 1731 р. третя Св. Степана з 1848 року. Read more »
Comments Off on Рівне очима польського історика 
Posted by: Савчин Олексій on 
апр 28, 2013 | 
Filed under: 
Tags: 
Кажуть, що книги просто так, випадково в руки не попадають. Особливо, викинуті книги.
І до мене мабуть теж не випадково потрапила книга "Спогади про Шевченка" Державного
видавництва "Художньої літератури", Київ -1958. Книга була списана з фонду сільської
бібліотеки і мала бути здана в макулатуру.
В анотації книги дізнався, що збірник є першою спробою об"єднати найвидатніші матеріали,
приурочені Тарасові Шевченку. До книги ввійшли всі спогади, які не викликають сумніву
щодо вірогідності поданих фактів. Не в однаковій мірі, але спогади збірника охоплюють всі
періоди життя поета - з дитинства і до похорону над Дніпром, біля Канева.
Мною коротко викладено період життя від народження до смерті поета в нарисі, на основі
спогадів з цього збірника , під назвою "Т. Шевченко в реальному житті"
В другому нарисі на основі збірника "Похорон батька" я спробував стиснено розповісти про
найтрагічні сторінки історії Кобзаревого життя , використовуючи "Листи з України",
зокрема, Чистяківського Григорія Миколайовича, який був добрим відданим товаришем
Шевченка понад двадцять років, спогади Л. Жемчужникова - відомого російського
художника, який потрапивши у 1852 році на Україну і близько познайомившись з побутом
простого народу, малює картини з українською тематикою:
"Чумаки","Отара","Українка","Кобзар з поводирем і надзвичайно душевно описав похорон
Тараса Григоровича Шевченка...Автор Савчин О.М ПОХОРОН БАТЬКА
"От якби додому, там би я, може одужав."
Нарешті у наше життя повертається величезна глиба православної культури. І часом доводиться чути, що релігія, яка гідна називатися релігією, з’явилася у нас лише після прийняття християнства – тисячу років тому. А до цього, мовляв, були хіба що варварські, примітивні культи, до того ж інколи пов’язані з людськими жертвами. Одним словом, «сутінки язичництва». Read more »
Comments Off on Релігія наших предків продовжує жити в наших звичаях. 
Років сто тому на вулицях українських міст рекламу можна було побачити лише на вивісках крамниць або на афішних тумбах — таких собі тодішніх біґбордах. Зате багато її друкували в газетах. Read more »