Реформування армії нинішнє українське військове керівництво проводить в якомусь напівкримінальну форматі. Всі найважливіші аспекти цього процесу по-злодійськи засекречені, стратегічні рішення приймаються потайки, а крихти правди перепадають громадськості тільки у вигляді застережень високих чиновників. Причому мова йде не про якісь деталі, для пересічного громадянина не істотних, а про концептуальні документах, які визначать вигляд наших Збройних сил і всього оборонного сектору держави на багато років вперед.

Так, експерти вже який рік не можуть дочекатися найважливіших документів щодо реформування армії та флоту – Стратегічного оборонного бюлетеня та Концепції подальшого реформування і розвитку Збройних Сил України. У Януковича про підготовку цих документів захоплено розповідали з 2010 року – їх прийняття об’єктивно необхідно, оскільки з його приходом до влади України різко змінила зовнішньополітичний курс. А отже, різко змінився спектр загроз для нацбезпеки країни, що неминуче тягне за собою кардинальні зміни в розвитку військової сфери.

Але документи ці ніяк не приймалися. І це зрозуміло, якщо стратеги Януковича не можуть визначитися навіть в основних питаннях, – наприклад, коли Україні відмовлятися від призову і переходити на контрактну армію. То називався 2025 рік, то 2017-й, тепер звучать солодкі обіцянки вже в 2014 році повністю перевести армію «на контракт». Але суть в тому, що подібні процеси повинні відбуватися на підставі ретельного аналізу та забезпечуватися ресурсами, а не висмоктувати з пальця для власного піару. А давати на армію 60% коштів від мінімальної потреби, і з кожним роком зменшуватиме фінансування, і тут же обіцяти «сучасну і боєздатну» контрактну армію, як це робить Янукович і його полководці з Міноборони – багато розуму не треба. Та тільки й коштують ці обіцянки занадто мало.

Факто в тому, що всі ці процеси із зазначенням термінів і мінімально необхідного фінансування і повинні міститися в зазначених документах (плюс Держпрограма реформування Збройних сил, яку також ніяк не можуть прийняти). Що стосується Стратегічного оборонного бюлетеня та Концепції реформування ЗСУ, то в останній раз про них згадував ще в жовтні 2012 г начальник Генерального штабу генерал-полковник Володимир Замана. Мовляв, зараз ці документи очікують затвердження, після чого армія почне розвиватися небувалими темпами.

На жаль, після цієї заяви настала довга пауза. На відміну від подібних документів за всю попередню історію незалежності України, нинішнє військове керівництво не поспішало знайомити громадськість з цими проектами. І це при тому, що експертне обговорення проектів таких концепцій вважається нормою в цивілізованих країнах, будучи стрижнем так званого демократичного цивільного контролю над армією.

Але ось раптом, виступаючи в Будинку Уряду, перший заступник міністра оборони України Олександр Олійник зронив фразу: «На сьогодні главою держави узгоджені Стратегічний оборонний бюлетень і Концепція подальшого реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року … За наступних п’ять років ми повинні створити боєздатні, мобільні, якісно підготовлені, всебічно забезпечені професійні Збройні Сили, здатні швидко реагувати на реальні та потенційні загрози національній безпеці ».

Ця заява стала відкриттям. Виявляється, незрозуміло коли Янукович «погодив» два найважливіші документи, і вони вже діють – в Міноборони навіть встигли усвідомити поставлені завдання і працюють у поті чола. А народ України, що містить за свої податки армію, взагалі не в курсі якогось реформування.Ніхто ці документи не публікував ні у вигляді проекту, ні після затвердження, ні навіть не повідомляв основні параметри щодо Збройних сил, у них передбачені.

Правда, раніше в українських ЗМІ з’являлися «неофіційні дані» про ці документи. Однак зазначені в цих повідомленнях цифри сприймаються на рівні анекдоту. Наприклад, як повідомляли мас-медіа, в кінці минулого року в проекті Концепції реформування вказувалося, що на реформування ЗС України до 2017 р буде витрачено 155 млрд грн, з яких 40300000000 грн – «додатково залучені кошти» (звідки вони візьмуться, ніхто не знає). При цьому військовий бюджет у 2013 році планувалося забезпечити в сумі 19,7 млрд грн, а в 2014-му – 25,8 млрд грн. Виходячи з цих показників і будувалися грандіозні плани Міноборони.

Однак реально Кабмін на видатки Міноборони в 2013 році дав лише 15,3 млрд грн. (З них з держбюджету – 14,2 млрд грн). І вже з однієї цієї цифри ясно, що вся Концепції реформування ЗСУ негайно перетворилася в фількіну грамоту. Бо без грошей жодна реформа неможлива. А значить, вже з прийняттям азаровського бюджету-2013 Концепцію необхідно було відправляти назад на доопрацювання і повністю переписувати.

Але замість цього, виявляється, Янукович потайки затвердив цей фантастичний документ. Хоча, можливо, саме через свою фантастичності він і не публікується.

Разом з тим, в умовах скритності можна проводити які завгодно експерименти над армією, і витрачати на це неконтрольовано які завгодно засоби (наприклад, кілька років в НД України існувало Об’єднаної оперативне командування, під зав’язку набите високими армійськими чинами, яке нещодавно розігнали, і ніхто так і не зрозумів, для чого воно взагалі створювалося). Наприклад, зараз перший зам міністра оборони Олійник нам повідомляє, що армія і далі скорочуватиметься (як відомо, вельми істотно – з нинішніх 184 тис до 100 тис чол), але … «жодна з цих частин не буде скорочена!».

Виникає питання: як це можливо? Армію скоротять ще майже в два рази, але кількість частин залишиться колишнім? Тоді вийде, що частини українських Збройних сил будуть укомплектовані наполовину. І ми будемо лякати сусідів кількістю бригад і батальйонів, хоча в кожному з них особового складу буде максимум на роту, а розпорошення коштів – на обличчя . Виходить, саме в такому ловкачестве і складається реформа армії «від Януковича»?

А адже це – лише один приклад нинішньої таємної військової реформи. Думається, зважся Міноборони опублікувати всі вищевказані документи, що регулюють процеси реформування, ми б дізналися ще багато нового і цікавого про те, як можна знущатися над Збройними силами.