Вістовик UA

Як же багатьом з нас хочеться, щоб навколо все було добре і навіть чудово, щоб благодать була, але при цьому щоб нічого не робити самим, а щоб тільки хтось, хто, нібито, зобов’язаний або за покликом совісті міг би, але тільки не ми самі.

Їдучи з Ужгорода, у Мукачеві я підібрав попутчицю років сорока. Вмостившись, жіночка починає щось говорити. Щось з області педагогіки. Банальності. Щоб не вислуховувати все це, кажу, що сам був колись педагогом, і ці речі мені відомі. Але жінка стрепенулася, з жаром ділиться наболілим: чому діти нині такі невиховані, ну і, стаючи дорослими, теж залишаються невихованими, це – вина вчителів, які не виховують, як колись, коли ми були ще дітьми.

Кажу, що багато чого у нас не так, як було раніше. Майже у всіх областях, та й у сучасній школі довго не стояло завдання виховання, а лише навчання. Потім повернули завдання виховання, але кого?

Вона ж чомусь обурилась: “Як це? Завжди виховували!” Між іншим, кажу їй, батьки навіть можуть пред’явити претензії вчителеві, якщо він виховує дитину, бо його виховання не відповідає їх установкам. Учитель хоче виховувати чесними, справедливими, готовими прийти на допомогу товаришеві і поділитися з ним кращим, а батькам потрібні зовсім інші життєві орієнтири у свого чада. Ви вчите допомагати ближньому, проявляти безкорисливість, некористолюбство, а батьки – акули капіталізму, готові за Марксом за 300% прибутку перебити всіх в радіусі 1000 кілометрів. Одним словом, завдання виховання перед вчителем не варто.

Жінка закликає: “Ну, так ви все одно виховуйте! Потай від школи. Хто ж буде виховувати, якщо не вчителі? Батьки? Їм то ніколи, то вони в демократію з дитиною грають, не хочуть конфліктувати, але при цьому хочуть, щоб хтось був замість них суворіше з дитиною “.

Відповідаю: навіщо ж вчитель буде займатися тим, що на нього не покладено як обов’язки? Навряд чи знайдеться в наш час людина, яка звалила б на себе додаткове нелегкий тягар, та ще й, ризикуючи отримати стягнення, робила би це потай. Процес виховання не обходиться без конфлікту: ти вимагаєш, наставляєш, наказавши, а це не всім подобається. Навіть власні батьки не завжди знаходять спільну мову з дітьми. А тут в період вседозволеності тебе обмежують у чомусь. Навіщо вчитель буде це робити? Тим більше, якщо на цьому грунті виникне конфлікт, то звинувачений буде якраз вчитель: він займався не поставлений йому обов’язками, перевищив повноваження. Тобто, його “конкретно взгріють” за добровільне звалювання на себе нелегкої додаткової роботи.
Однак жінка впевнено стояла на своєму: вчитель повинен брати відповідальність на себе, не боятися, що його звинуватять у перевищенні. Адже суспільству, ось їй конкретно, потрібно, щоб оточуючі були вихованими. А хто буде виховувати? Питаю, а чи вона пробувала виховувати оточуючих… Чи  робила вона коли-небудь комусь з оточуючих зауваження?

“Але я ж не зобов’язана наводити порядок”. – Так і вчитель не зобов’язаний. Навіщо він буде робити те, що не зобов’язаний? “Але совість-то є у вчителя: є? Отож, нехай-но подбає про суспільство”. – А у вас совість є? “Звичайно!” – То чому ви не дбаєте? “Я – не вчитель”.

Питаю, хто вона за фахом. Кухар-офіціянт. Прекрасна професія! Дуже гуманна і надзвичайно затребувана. Чому б вам не годувати бездомних та й будь-яких людей, які бажають поїсти, безкоштовно готувати з власних продуктів, адже у кого, як не у кухаря-офіціянта це вийде найкращим чином? “З якого дива?” – Вскипіла попутниця. Бо совість у вас є? Люди голодні, в період кризи погано харчуються, от і годуєте їх. У відповідь чую: не зобов’язана, не повинна, це зовсім інша справа. А чому ж інше? В принципі – те ж саме. Водій як ніхто може краще всіх підвозити на дачу та інше, маляр – фарбувати стіни. Без оплати, а тільки у відповідь на заклики до совісті.

Жінка, звісно дуже розпалилися. Кажу їй: мовляв, якщо навіть людина чудово вихована, але голодна, то може повести себе невиховано і навіть стати на шлях злочину – вкрасти буханець хліба. І тому винною буде саме вона, що може нагодувати, але цього не робить. Жінка даремно намагалася знайти  відповідні  аргументи, щоб зняти з себе всяку відповідальність за такий стан. Не  виходило! Бо на кожен аргумент є контраргумент…