Назва походить¹ від слова рів, рови, якими був оточений рівенський замок, що знаходився в долині річки Устя. Як бачимо, в документах з 16 ст., оселя ця виступає під назвою Рівноє — Рівне, коли то волинський землянин Іван Дичко продав село своє в Луцькому повіті на ім’я Роноє князю Семену Василевичу Несвицькому. В 1707 р. Рівне згадується в „Днєвнику і путєвих замєтках кн. Б. Куракина” під назвою Ровное (по польськи РУВНЕ, по-українськи РІВНЕ). Вивчення старих укріплень старого рівенського замку стверджує припущення, що головними оборонними фортифікаціями були рови і вали, якими був оточений цей замок, положений в підмоклій долині р. Устя. Словник І.Сташевського з 1959 р. подає „Rowne” — назва ця не означує рівне поле, як випроваджує Брікнер, але утворено кінцівку „но” до назви Рів. Підтверджується це також вимовою цієї назви місцевими селянами — Рівне, до Рівного і т.д. Місто положене над р. Устєм, яка творила там великий став. За переписом 1857 р. в м. Р. було 7,000 жителів і 551 домів, 230 крамниць і складів і 34 інших торговельних підприємств, 200 постійних ремісників і 150 ремісників сторонніх, кілька ремісничих фабричок, багато гостинниць — заїздів, кілька ресторанів і столових, кафе (Т. Стецкі, „З бору і степу”), 4 православні церкви (дерев’яні). Найстаршу з них побудувала в м. Рівному Марія Сімашкова²-Рівенська в 15 ст., згадується там церква ще в 1680 р. і 1637 р., друга Успенська з 1731 р. третя Св. Степана з 1848 року.  Read more »

Кажуть, що книги просто так, випадково в руки не попадають. Особливо, викинуті книги. 
 І до мене мабуть теж не випадково потрапила книга "Спогади про Шевченка" Державного
видавництва "Художньої літератури", Київ -1958. Книга була списана з фонду сільської
бібліотеки і мала бути здана в макулатуру.
В анотації книги дізнався, що збірник є першою спробою об"єднати найвидатніші матеріали,
приурочені Тарасові Шевченку. До книги ввійшли всі спогади, які не викликають сумніву
щодо вірогідності поданих фактів. Не в однаковій мірі, але спогади збірника охоплюють всі
періоди життя поета - з дитинства і до похорону над Дніпром, біля Канева.
Мною коротко викладено період життя від народження до смерті поета в нарисі, на основі
спогадів з цього збірника , під назвою "Т. Шевченко в реальному житті"
В другому нарисі на основі збірника "Похорон батька" я спробував стиснено розповісти про
найтрагічні сторінки історії Кобзаревого життя , використовуючи "Листи з України",
зокрема, Чистяківського Григорія Миколайовича, який був добрим відданим товаришем
Шевченка понад двадцять років, спогади Л. Жемчужникова - відомого російського
художника, який потрапивши у 1852 році на Україну і близько познайомившись з побутом
простого народу, малює картини з українською тематикою:
"Чумаки","Отара","Українка","Кобзар з поводирем і надзвичайно душевно описав похорон
Тараса Григоровича Шевченка...Автор Савчин О.М ПОХОРОН БАТЬКА
"От якби додому, там би я, може одужав."

Read more »

9 марта 1953 года на Красной площади в Москве состоялись похороны Иосифа Сталина – создателя СССР, которого знал и перед которым преклонялся весь мир.

После марта 1947 года окружение Сталина расслабилось

В марте 1953 года Советский Союз потрясла смерть Иосифа Сталина.
Правда, в случае с «отцом народов» смерть пришла не сама по себе: ее «пригласили» недруги вождя, которые отправили красного монарха на тот свет за шесть лет до его «официальной» смерти.
Эта версия выглядит невероятной, но если ознакомиться с фактами, то все становится вполне реальным. Read more »

Обострилась борьба за независимость провинций Папуа и Западного Папуа от Индонезии. 12 индонезийских солдат были убиты в двух атаках повстанцев. Об этом национальном освободительном движении мало говорят и пишут по причине политики“железного занавеса” со стороны властей Индонезии. Истинная обстановка говорит о жестком подавлении сепаратизма. Read more »

Нарешті у наше життя  повертається величезна глиба  православної  культури.  І часом доводиться чути, що релігія, яка гідна  називатися  релігією, з’явилася у нас лише після прийняття  християнства – тисячу років тому. А до цього, мовляв, були хіба  що варварські, примітивні культи,  до того ж інколи пов’язані з людськими  жертвами.  Одним словом, «сутінки язичництва». Read more »

Років сто тому на вулицях українських міст рекламу можна було побачити лише на вивісках крамниць або на афішних тумбах — таких собі тодішніх біґбордах. Зате багато її друкували в газетах. Read more »