Кажуть, що книги просто так, випадково в руки не попадають. Особливо, викинуті книги.
І до мене мабуть теж не випадково потрапила книга "Спогади про Шевченка" Державного
видавництва "Художньої літератури", Київ -1958. Книга була списана з фонду сільської
бібліотеки і мала бути здана в макулатуру.
В анотації книги дізнався, що збірник є першою спробою об"єднати найвидатніші матеріали,
приурочені Тарасові Шевченку. До книги ввійшли всі спогади, які не викликають сумніву
щодо вірогідності поданих фактів. Не в однаковій мірі, але спогади збірника охоплюють всі
періоди життя поета - з дитинства і до похорону над Дніпром, біля Канева.
Мною коротко викладено період життя від народження до смерті поета в нарисі, на основі
спогадів з цього збірника , під назвою "Т. Шевченко в реальному житті"
В другому нарисі на основі збірника "Похорон батька" я спробував стиснено розповісти про
найтрагічні сторінки історії Кобзаревого життя , використовуючи "Листи з України",
зокрема, Чистяківського Григорія Миколайовича, який був добрим відданим товаришем
Шевченка понад двадцять років, спогади Л. Жемчужникова - відомого російського
художника, який потрапивши у 1852 році на Україну і близько познайомившись з побутом
простого народу, малює картини з українською тематикою:
"Чумаки","Отара","Українка","Кобзар з поводирем і надзвичайно душевно описав похорон
Тараса Григоровича Шевченка...Автор Савчин О.М ПОХОРОН БАТЬКА
"От якби додому, там би я, може одужав."
Read more »
С 8-м МАРТА /видео/
Posted by: Савчин Олексій on 
июл 28, 2013 | 
Filed under: 
… хіба ж я пішов з села?- часто перепитую сам себе. – ні,село пішло за мною – куди я, туди й воно. Всі, з лишком сорок своїх зрілих років несу його у собі: дитячі роки з ним аж до могили. Бо в дитячу душу, ще не замарану, вкарбовуються слова, звуки, кольори- безвість навколишнього сільського, такого непростого світу. Цього неможливо позбутися, бо воно кріпко і глибоко засіло в душу. Приросло в тобі, стало твоїм світом. Бо ж, саме там, у своєму селі впізнав чорне і біле, зустрів свою першу любов , вперше пережив щастя і кривду. Село показало свої луги і долини: тут вперше побачив веселку на вмитому дощем, блакитному небі, вперше відчув всі чари неспокійного й досі незвіданого таємничого всесвіту. 
Comments (1) 
Tags: 
Привезуть ешелон, повно в ньому – болгари, євреї та й нашого люду там більше чим досить. На станції спецпункт, їдальня, голярня. Нагодують, пивка дадуть. На базар виведуть. Листівочку кольорову вручать- пишіть, як вас тут зустріли. Не куплених саджають у вагони. Їдьте мовляв хлопчики і дівчатка, добре тут. Листівочки перед цим заберуть, а їх у табір і в баню. А та баня – газовий душ. І поминай, як звали. 
Як же багатьом з нас хочеться, щоб навколо все було добре і навіть чудово, щоб благодать була, але при цьому щоб нічого не робити самим, а щоб тільки хтось, хто, нібито, зобов’язаний або за покликом совісті міг би, але тільки не ми самі. 
Вчора з внучкою- п”ятикласницею до самого вечора кропили картоплю якоюсь мутною, страшно вонючою гидотою , що за селом, біля компресорної станції- труїли ”американських супостатів зі штату Колорадо”, в нас ще їх кличуть колорадськими жуками. 
